2-я книга ЦарствГлава 19 |
|
1 И было возвещено Иоаву: вот царь плачет и печалится о Авессаломе. |
|
2 И спасение, совершившееся в тот день, обратилось в плач для всего народа: ибо услышал в тот день народ, что царь скорбит о сыне своем. |
|
3 И народ в тот день украдкою входил в город, так, как украдкою входит посрамленный народ, когда он на сражении обратился в бегство. |
|
4 И царь закрыл лице свое, и рыдал! гласом великим: сын мой, Авессалом! Авессалом, сын мой, сын мой царь. |
|
5 |
|
6 Любя ненавидящих тебя и ненавидя любящих тебя, ибо ты показываешь ныне, что ничто для тебя - вожди и рабы; поелику я примечаю ныне, что если бы Авессалом был жив, а мы бы все ныне умерли, то сие приятнее было бы для тебя. |
|
7 Итак встань, выйди и утешь сердце рабов твоих: ибо клянусь Господом, что если ты не выдешь, то ни один не останется ночевать с тобою сию ночь, и зло сие будет для тебя более всех зол, которые постигли тебя от юности твоей доныне. |
|
8 |
|
9 И весь народ во всех коленах Израилевых стал укорять друг друга, говоря: царь избавил нас от руки врагов наших, и освободил нас от руки Филистимлян, а теперь сам принужден был бежать из сей земли от Авессалома. |
|
10 Авессалом же, которого мы помазали в царя над собою, умер на сражении, итак для чего же вы медлите возвратить царя? |
|
11 |
|
12 Вы братья мои, вы кость моя и плоть моя, для чего же вы остаетесь последними в том, чтоб возвратить царя? |
|
13 И Амасе скажите: не кость ли моя и не плоть ли моя ты? То и то да соделает мне Бог, и то и то прибавит, если ты не будешь военачальником у меня во все дни вместо Иоава! |
|
14 |
|
15 И возвратился царь, и пришел к Иордану. Иудеи пришли в Галгал, дабы встретить царя и переправить царя чрез Иордан. |
|
16 И Шимей, сын Геры, из сынов Вениаминовых из Бахурима, поспешил и вышел с мужами Иудиными навстречу царю Давиду. |
|
17 И тысяча человек с ним от колена Вениаминова, и Цива, слуга дома Саулова, и пятнадцать сынов его, и двадцать рабов его с ним, и переправились за Иордан в виду царя. |
|
18 И переправили плот для перевезения царского, чтоб сделать угощение ему. И Шимей, сын Геры, пал пред царем, переправившись чрез Иордан. |
|
19 И сказал царю: не поставь мне, господин мой, в вину, и не воспоминай того, чем согрешил раб твой в тот день, в который господин мой царь шел из Иерусалима, и не держи того на сердце твоем. |
|
20 Раб твой знает, что я согрешил; и вот я пришел сегодня, прежде всего дома Иосифова, дабы выдти навстречу господину моему царю. |
|
21 |
|
22 И сказал Давид: что мне и вам сыны Церуии, что вы сегодня делаетесь для меня сатаною? Надлежит ли сегодня умерщвлять кого в Израиле? уже ли я не знаю, что я ныне царь над Израилем? |
|
23 И сказал царь Шимею: не умрешь, и поклялся ему царь. |
|
24 |
|
25 |
|
26 И сказал он: господин мой царь! раб мой обманул меня; когда раб твой сказал: оседлаю я себе осла и, седши на него, пойду с царем, поскольку раб твой хром; |
|
27 То он наклеветал на раба твоего пред господином моим царем: но господин мой царь, как ангел Божий, итак делай, что угодно тебе. |
|
28 Поелику весь дом отца моего не иное что был, как люди повинные смерти пред господином моим царем, - и ты поместил раба твоего в числе питающихся от стола твоего: то какое для меня оправдание, и могу ли уже жаловаться царю? |
|
29 |
|
30 И сказал Мефибошеф царю: пусть он все возьмет после того, как господин мой царь возвратился с миром в дом свой. |
|
31 |
|
32 Варзиллай был весьма стар, лет восьмидесяти, и он кормил царя во время пребывания его в Маханаиме; человек он весьма богатый. |
|
33 И сказал царь Варзиллаю: иди со мною и я буду кормить тебя у себя в Иерусалиме. |
|
34 |
|
35 Восемьдесят лет мне ныне: могу ли я распознавать хорошее от худого? найдет ли раб твой вкус в том, что я буду есть, и что я буду пить? могу ли уже слышать голос певцов и певиц? зачем рабу твоему быть в тягость господину моему царю? |
|
36 Пусть раб твой немного пройдет за Иорданом с царем; но для чего царь воздает мне такое воздаяние? |
|
37 Пусть возвратится раб твой, чтобы мне умереть в городе моем, при гробе отца моего и матери моей. Но вот, раб твой Кимгам, пусть он пойдет с господином моим царем, и ты делай ему, что хорошо в очах твоих. |
|
38 |
|
39 |
|
40 И пошел царь в Галгал, и Кимгам пошел с ним, и весь народ Иудейский сопровождал царя, также и половина народа Израильского. |
|
41 |
|
42 И отвечали все люди Иудины людям Израилевым: царь ближе к нам; и почему ты за это сердишься? Разве мы получили угощение от царя, или подарки достались нам? |
|
43 И отвечали люди Израилевы людям Иудиным, и сказали: |
2-а СамуїловаРозділ 19 |
|
1 |
|
2 А Йоаву донесено: „Ось цар плаче, і зачав жало́бу по Авесаломові“. |
|
3 І того дня ця перемо́га обернулася на жало́бу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: „Засмутився цар за своїм сином!“ |
|
4 І прокрада́вся народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоро́млений своєю втечею з бо́ю. |
|
5 А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: „Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!“ |
|
6 |
|
7 через те, що ти любиш тих, хто тебе нена́видить, і нена́видиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вожді́в ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесало́м був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в оча́х твоїх... |
|
8 А тепер устань, і говори до серця свої́х рабів. Бо присяга́ю Господом, якщо ти не ви́йдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночува́ти з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що прихо́дило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!“ |
|
9 І цар устав та й засів у брамі, а всьому наро́дові доне́сли, говорячи: „Ось цар сидить у брамі!“ І посхо́дився ввесь народ перед царське́ обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів. |
|
10 І спереча́вся ввесь народ по всіх Ізраїлевих племе́нах, говорячи: „Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филисти́млян, а тепер утік із кра́ю перед Авесаломом. |
|
11 А Авесало́м, якого ми пома́зали були́ над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя?“ |
|
12 І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: „Говоріть так до Юдиних старши́х: Чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому. |
|
13 Ви бра́ття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя? |
|
14 А Амасі́ скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не бу́деш у мене вожде́м ві́йська по всі дні замість Йоава“. |
|
15 І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одно́го чоловіка. І послали вони до царя: „Вернися ти та всі твої слу́ги!“ |
|
16 І вернувся цар, і прийшов аж до Йорда́ну, а Юда прийшов до Ґілґалу назу́стріч царе́ві, щоб перепрова́дити царя через Йордан. |
|
17 А Шім'ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зу́стріч царя Давида. |
|
18 І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем. |
|
19 І перейшов поро́н, щоб перепрова́дити царськи́й дім та зробити, що було добре в оча́х його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той перехо́див Йордан, |
|
20 та й цареві сказав: „Нехай пан не порахує мені пере́ступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, — щоб цар не поклав це до серця свого! |
|
21 Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йо́сипового дому перший, щоб вийти зустрі́ти мого пана царя“. |
|
22 А Авіша́й, син Церуїн, відповів та й сказав: „Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього пома́занця?“ |
|
23 А Давид відказав: „Що́ вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану́? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?“ |
|
24 А до Шім'ї цар сказав: „Не помреш!“ І заприсягну́в йому цар. |
|
25 І зійшов спітка́ти царя й Мефіво́шет, онук Саулів. А він не оправля́в ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром. |
|
26 І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: „Чому́ ти не пішов зо мною, Мефіво́шете?“ |
|
27 А той відказав: „Пане мій ца́рю, — раб мій обмани́в мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульга́вий. |
|
28 Та він очерни́в раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, — немов Божий Ангол, тому зроби, що́ добре в оча́х твоїх! |
|
29 Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого сто́лу. І яке ж я маю право ска́ржитися перед царем?“ |
|
30 І сказав йому цар: „По́що ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поді́лите поле“. |
|
31 І сказав Мефіво́шет до царя: „Нехай він ві́зьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого́!“ |
|
32 А ґілеа́дянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб прове́сти його за Йордан. |
|
33 А Барзілла́й був дуже стари́й, віку восьмидесяти́ літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна люди́на. |
|
34 І сказав цар до Барзіллая: „Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі“. |
|
35 І сказав Барзіллай до царя: „Скільки ще ча́су життя мого, що я піду́ з царем до Єрусалиму? |
|
36 Я сьогодні віку восьмидесяти́ літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що́ буду їсти та що́ буду пити? Чи послухаю я ще голосу співакі́в та співа́чок? І по́що буде ще раб твій тягарем для свого пана царя? |
|
37 Трохи пере́йде твій раб із царем за Йордан. І чого́ цар висві́дчує мені оце? |
|
38 Нехай раб твій ве́рнеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган пере́йде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що́ добре в оча́х твоїх“. |
|
39 І сказав цар: „Кімга́н пере́йде зо мною, а я зроблю́ йому, що́ миле в оча́х твоїх. І все, що́ вибереш у мене, я зроблю́ тобі!“ |
|
40 І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзілла́я, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце. |
|
41 І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепрова́дили царя, а також перейшла́ половина Ізраїлевого наро́ду. |
|
42 Аж ось усі ізра́їльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: „Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепрова́дили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним? |
|
43 І відповіли́ всі Юдині люди Ізраїлеві: „Бо близьки́й цар до нас! І чого то запали́вся тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дару́нки?“ |
2-я книга ЦарствГлава 19 |
2-а СамуїловаРозділ 19 |
|
1 И было возвещено Иоаву: вот царь плачет и печалится о Авессаломе. |
1 |
|
2 И спасение, совершившееся в тот день, обратилось в плач для всего народа: ибо услышал в тот день народ, что царь скорбит о сыне своем. |
2 А Йоаву донесено: „Ось цар плаче, і зачав жало́бу по Авесаломові“. |
|
3 И народ в тот день украдкою входил в город, так, как украдкою входит посрамленный народ, когда он на сражении обратился в бегство. |
3 І того дня ця перемо́га обернулася на жало́бу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: „Засмутився цар за своїм сином!“ |
|
4 И царь закрыл лице свое, и рыдал! гласом великим: сын мой, Авессалом! Авессалом, сын мой, сын мой царь. |
4 І прокрада́вся народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоро́млений своєю втечею з бо́ю. |
|
5 |
5 А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: „Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!“ |
|
6 Любя ненавидящих тебя и ненавидя любящих тебя, ибо ты показываешь ныне, что ничто для тебя - вожди и рабы; поелику я примечаю ныне, что если бы Авессалом был жив, а мы бы все ныне умерли, то сие приятнее было бы для тебя. |
6 |
|
7 Итак встань, выйди и утешь сердце рабов твоих: ибо клянусь Господом, что если ты не выдешь, то ни один не останется ночевать с тобою сию ночь, и зло сие будет для тебя более всех зол, которые постигли тебя от юности твоей доныне. |
7 через те, що ти любиш тих, хто тебе нена́видить, і нена́видиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вожді́в ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесало́м був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в оча́х твоїх... |
|
8 |
8 А тепер устань, і говори до серця свої́х рабів. Бо присяга́ю Господом, якщо ти не ви́йдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночува́ти з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що прихо́дило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!“ |
|
9 И весь народ во всех коленах Израилевых стал укорять друг друга, говоря: царь избавил нас от руки врагов наших, и освободил нас от руки Филистимлян, а теперь сам принужден был бежать из сей земли от Авессалома. |
9 І цар устав та й засів у брамі, а всьому наро́дові доне́сли, говорячи: „Ось цар сидить у брамі!“ І посхо́дився ввесь народ перед царське́ обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів. |
|
10 Авессалом же, которого мы помазали в царя над собою, умер на сражении, итак для чего же вы медлите возвратить царя? |
10 І спереча́вся ввесь народ по всіх Ізраїлевих племе́нах, говорячи: „Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филисти́млян, а тепер утік із кра́ю перед Авесаломом. |
|
11 |
11 А Авесало́м, якого ми пома́зали були́ над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя?“ |
|
12 Вы братья мои, вы кость моя и плоть моя, для чего же вы остаетесь последними в том, чтоб возвратить царя? |
12 І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: „Говоріть так до Юдиних старши́х: Чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому. |
|
13 И Амасе скажите: не кость ли моя и не плоть ли моя ты? То и то да соделает мне Бог, и то и то прибавит, если ты не будешь военачальником у меня во все дни вместо Иоава! |
13 Ви бра́ття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя? |
|
14 |
14 А Амасі́ скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не бу́деш у мене вожде́м ві́йська по всі дні замість Йоава“. |
|
15 И возвратился царь, и пришел к Иордану. Иудеи пришли в Галгал, дабы встретить царя и переправить царя чрез Иордан. |
15 І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одно́го чоловіка. І послали вони до царя: „Вернися ти та всі твої слу́ги!“ |
|
16 И Шимей, сын Геры, из сынов Вениаминовых из Бахурима, поспешил и вышел с мужами Иудиными навстречу царю Давиду. |
16 І вернувся цар, і прийшов аж до Йорда́ну, а Юда прийшов до Ґілґалу назу́стріч царе́ві, щоб перепрова́дити царя через Йордан. |
|
17 И тысяча человек с ним от колена Вениаминова, и Цива, слуга дома Саулова, и пятнадцать сынов его, и двадцать рабов его с ним, и переправились за Иордан в виду царя. |
17 А Шім'ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зу́стріч царя Давида. |
|
18 И переправили плот для перевезения царского, чтоб сделать угощение ему. И Шимей, сын Геры, пал пред царем, переправившись чрез Иордан. |
18 І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем. |
|
19 И сказал царю: не поставь мне, господин мой, в вину, и не воспоминай того, чем согрешил раб твой в тот день, в который господин мой царь шел из Иерусалима, и не держи того на сердце твоем. |
19 І перейшов поро́н, щоб перепрова́дити царськи́й дім та зробити, що було добре в оча́х його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той перехо́див Йордан, |
|
20 Раб твой знает, что я согрешил; и вот я пришел сегодня, прежде всего дома Иосифова, дабы выдти навстречу господину моему царю. |
20 та й цареві сказав: „Нехай пан не порахує мені пере́ступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, — щоб цар не поклав це до серця свого! |
|
21 |
21 Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йо́сипового дому перший, щоб вийти зустрі́ти мого пана царя“. |
|
22 И сказал Давид: что мне и вам сыны Церуии, что вы сегодня делаетесь для меня сатаною? Надлежит ли сегодня умерщвлять кого в Израиле? уже ли я не знаю, что я ныне царь над Израилем? |
22 А Авіша́й, син Церуїн, відповів та й сказав: „Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього пома́занця?“ |
|
23 И сказал царь Шимею: не умрешь, и поклялся ему царь. |
23 А Давид відказав: „Що́ вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану́? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?“ |
|
24 |
24 А до Шім'ї цар сказав: „Не помреш!“ І заприсягну́в йому цар. |
|
25 |
25 І зійшов спітка́ти царя й Мефіво́шет, онук Саулів. А він не оправля́в ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром. |
|
26 И сказал он: господин мой царь! раб мой обманул меня; когда раб твой сказал: оседлаю я себе осла и, седши на него, пойду с царем, поскольку раб твой хром; |
26 І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: „Чому́ ти не пішов зо мною, Мефіво́шете?“ |
|
27 То он наклеветал на раба твоего пред господином моим царем: но господин мой царь, как ангел Божий, итак делай, что угодно тебе. |
27 А той відказав: „Пане мій ца́рю, — раб мій обмани́в мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульга́вий. |
|
28 Поелику весь дом отца моего не иное что был, как люди повинные смерти пред господином моим царем, - и ты поместил раба твоего в числе питающихся от стола твоего: то какое для меня оправдание, и могу ли уже жаловаться царю? |
28 Та він очерни́в раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, — немов Божий Ангол, тому зроби, що́ добре в оча́х твоїх! |
|
29 |
29 Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого сто́лу. І яке ж я маю право ска́ржитися перед царем?“ |
|
30 И сказал Мефибошеф царю: пусть он все возьмет после того, как господин мой царь возвратился с миром в дом свой. |
30 І сказав йому цар: „По́що ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поді́лите поле“. |
|
31 |
31 І сказав Мефіво́шет до царя: „Нехай він ві́зьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого́!“ |
|
32 Варзиллай был весьма стар, лет восьмидесяти, и он кормил царя во время пребывания его в Маханаиме; человек он весьма богатый. |
32 А ґілеа́дянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб прове́сти його за Йордан. |
|
33 И сказал царь Варзиллаю: иди со мною и я буду кормить тебя у себя в Иерусалиме. |
33 А Барзілла́й був дуже стари́й, віку восьмидесяти́ літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна люди́на. |
|
34 |
34 І сказав цар до Барзіллая: „Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі“. |
|
35 Восемьдесят лет мне ныне: могу ли я распознавать хорошее от худого? найдет ли раб твой вкус в том, что я буду есть, и что я буду пить? могу ли уже слышать голос певцов и певиц? зачем рабу твоему быть в тягость господину моему царю? |
35 І сказав Барзіллай до царя: „Скільки ще ча́су життя мого, що я піду́ з царем до Єрусалиму? |
|
36 Пусть раб твой немного пройдет за Иорданом с царем; но для чего царь воздает мне такое воздаяние? |
36 Я сьогодні віку восьмидесяти́ літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що́ буду їсти та що́ буду пити? Чи послухаю я ще голосу співакі́в та співа́чок? І по́що буде ще раб твій тягарем для свого пана царя? |
|
37 Пусть возвратится раб твой, чтобы мне умереть в городе моем, при гробе отца моего и матери моей. Но вот, раб твой Кимгам, пусть он пойдет с господином моим царем, и ты делай ему, что хорошо в очах твоих. |
37 Трохи пере́йде твій раб із царем за Йордан. І чого́ цар висві́дчує мені оце? |
|
38 |
38 Нехай раб твій ве́рнеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган пере́йде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що́ добре в оча́х твоїх“. |
|
39 |
39 І сказав цар: „Кімга́н пере́йде зо мною, а я зроблю́ йому, що́ миле в оча́х твоїх. І все, що́ вибереш у мене, я зроблю́ тобі!“ |
|
40 И пошел царь в Галгал, и Кимгам пошел с ним, и весь народ Иудейский сопровождал царя, также и половина народа Израильского. |
40 І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзілла́я, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце. |
|
41 |
41 І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепрова́дили царя, а також перейшла́ половина Ізраїлевого наро́ду. |
|
42 И отвечали все люди Иудины людям Израилевым: царь ближе к нам; и почему ты за это сердишься? Разве мы получили угощение от царя, или подарки достались нам? |
42 Аж ось усі ізра́їльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: „Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепрова́дили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним? |
|
43 И отвечали люди Израилевы людям Иудиным, и сказали: |
43 І відповіли́ всі Юдині люди Ізраїлеві: „Бо близьки́й цар до нас! І чого то запали́вся тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дару́нки?“ |